обвине́ние
1. абвінава́чанне, -ння ср.;
предъяви́ть обвине́ние прад’яві́ць абвінава́чанне;
вы́нести обвине́ние вы́несці абвінава́чанне;
2. (действие) абвінава́чанне, -ння ср.;
обвине́ние в преступле́нии абвінава́чанне ў злачы́нстве;
возводи́ть на кого́-л. обвине́ние в преступле́нии абвінава́чваць каго́-не́будзь у злачы́нстве;
3. (обвиняющая сторона) абвінава́чанне, -ння ср.;
свиде́тели обвине́ния све́дкі абвінава́чання;
обвинённый абвінава́чаны;
обвини́тель юр. абвінава́ўца, -цы м.;
госуда́рственный обвини́тель дзяржа́ўны абвінава́ўца;
обвини́тельница абвінава́ўца, -цы ж.;
обвини́тельный юр. абвінава́ўчы;
обвини́тельный пригово́р абвінава́ўчы прыгаво́р;
обвини́тельный акт абвінава́ўчы акт;
обвини́тельная речь абвінава́ўчая прамо́ва.
обвини́ть сов. абвінава́ціць, мног. паабвінава́чваць;
обвиня́емая сущ., юр. абвінава́чваная, -най ж.;
обвиня́емый юр.
1. прич. які́ (што) абвінава́чваецца;
2. сущ. абвінава́чваны, -нага м.;
обвиня́ть несов. абвінава́чваць;
обвиня́ться страд. абвінава́чвацца.