разне́жить
1. распе́сціць,
2. (заставить расчувствоваться) расчу́ліць;
разне́жить
1. распе́сціць,
2. (заставить расчувствоваться) расчу́ліць;
разне́житься
1. (поддаться неге) распе́сціцца;
2. (расчувствоваться) расчу́ліцца;
разне́жничаться
разне́рвничаться
разнесе́ние разнясе́нне, -ння
разнесе́ние счето́в по кни́гам разнясе́нне раху́нкаў па кні́гах;
разнесённый
разнести́
разнести́ пи́сьма разне́сці (паразно́сіць) лісты́;
разнести́ счета́ по кни́гам разне́сці раху́нкі па кні́гах;
разнести́ слу́хи разне́сці чу́ткі;
ве́тер разнёс ту́чи ве́цер разнёс (разагна́ў, разве́яў) хма́ры;
щёку разнесло́
разнести́ зара́зу разне́сці зара́зу;
разнести́ снаря́дом разне́сці (разбі́ць) снара́дам;
как его́ разнесло́! як яго́ распе́рла!;
◊
разнести́ в пух и прах разбі́ць ушчэ́нт;
разнести́сь
1. (о слухе, вести
2. (прозвучать, раздаться — о звуке, голосе) прагуча́ць, пачу́цца;
3. (разбежаться, разогнаться)
разнесча́стный
разнима́ние разніма́нне, -ння