Verbum

свиста́ть несов. свіста́ць;

свиста́ть всех наве́рх мор. свіста́ць усі́х наве́рх;

◊

ищи́-свищи́ шука́й ве́тру ў по́лі;

свиста́ть в кула́к свіста́ць у кула́к.

свисте́ть несов. свіста́ць.

свистёлка прост. свісту́лька, -кі ж.

сви́стнуть сов., однокр., в разн. знач. сві́снуць;

◊

когда́ рак сви́стнет калі́ рак сві́сне.

свисто́к в разн. знач. свісто́к, -тка́ м.;

свисто́к на парово́зе свісто́к на параво́зе;

разда́лся свисто́к милиционе́ра пачу́ўся свісто́к міліцыяне́ра.

свистопля́с м. и свистопля́ска разг. свістапля́ска, -кі ж.

свисту́лька разг. свісту́лька, -кі ж.;

свисту́н разг., прям., перен. свісту́н, -на́ м.;

свисту́нья свісту́ха, -хі ж.

свистя́щий

1. прич. які́ (што) сві́шча;

2. прил., лингв. свісця́чы;

свистя́щий согла́сный свісця́чы зы́чны.