уляга́нне ср.
1. (у што) налега́ние (на что); см. уляга́ць 1;
2. слёживание;
3. оседа́ние, оса́дка ж.;
2-3 см. уляга́цца 1, 2
уляга́цца несов.
1. (уплотняться под действием собственной тяжести) слёживаться;
2. (о пыли) оседа́ть;
3. перен. (успокаиваться, ослабевать) утиха́ть;
1-3 см. уле́гчыся 2-4
уляга́ць несов., разг.
1. (у што) налега́ть (на что), отдава́ться (чему);
2. (у што) пристраща́ться (к чему);
3. приударя́ть, привола́киваться, волочи́ться;
1-3 см. уле́гчы 1, 2, 4
уляжа́цца сов., см. уле́жацца
уляжа́ць сов., см. уле́жаць
уляля́шчыць сов., обл. (зря истратить) всади́ть, ухло́пать
уля́пацца сов., прост.
1. (у што) обля́паться (чем), вы́пачкаться, испа́чкаться (в чём);
у. ў глі́ну — обля́паться гли́ной, вы́пачкаться (испа́чкаться) в гли́не;
2. (попасть в неприятное положение) вля́паться;
у. ў гісто́рыю — вля́паться в исто́рию
уляпі́цца сов., разг.
1. уцепи́ться, вцепи́ться;
~пі́ўся рука́мі за парэ́нчы — уцепи́лся рука́ми за пери́ла;
2. прилепи́ться, приста́ть;
це́ста ўляпі́лася за ру́кі — те́сто прилепи́лось (приста́ло) к рука́м
уляпі́ць сов.
1. в разн. знач. влепи́ть;
у. маза́іку ў сцяну́ — влепи́ть моза́ику в сте́ну;
~пі́ў яму́ сне́жкай — влепи́л ему́ снежко́м;
у. ку́лю ў лоб — разг. влепи́ть пу́лю в лоб;
у. ву́чню дво́йку — влепи́ть ученику́ дво́йку;
у. апляву́ху — влепи́ть пощёчину;
2. (покрыть сплошь) улепи́ть;
у. сцяну́ афі́шамі — улепи́ть сте́ну афи́шами
улята́нне ср. влета́ние; см. улята́ць 1