ніз (род. ні́зу) м.
1. низ;
у са́мым ні́зе — в са́мом низу́;
ніз до́ма цагля́ны — низ до́ма кирпи́чный;
падлажы́ць пад н. — подложи́ть под низ;
2. только мн., см. нізы́;
не адрыва́цца ад нізо́ў — не отрыва́ться от низо́в;
нізы́ ў яго гуча́ць дрэ́нна — муз. низы́ у него́ звуча́т пло́хо;
◊ з ве́рху да ні́зу — све́рху до́низу
нізаво́шта нареч., см. нізашто́
нізавы́ в разн. знач. низово́й (об организации — ещё) перви́чный;
н. рабо́тнік — низово́й рабо́тник;
~ва́я арганіза́цыя — низова́я (перви́чная) организа́ция;
~ва́я мяце́ліца — низова́я мете́ль
ніза́льшчык м., спец. низа́льщик
ніза́льшчыца ж., спец. низа́льщица
ні́зам нареч. ни́зом, по́низу
ніза́нне ср. низа́ние, ни́зка ж., перени́зывание
ні́засць ж. ни́зость, ни́зменность; см. ні́зкі 2
ніза́цца несов., страд. низа́ться