віна́ ж., в разн. знач. вина́;
прызна́ць сваю́ віну́ — призна́ть свою́ вину́;
загла́дзіць віну́ — загла́дить вину́;
уся́ в. па́дае на яго́ — вся вина́ па́дает на него́;
віно́ю ўсяго́ была́ яна́ — вино́ю всего́ была́ она́;
па чыёй-не́будзь віне́ — по чье́й-либо вине́
вінава́льны: в. склон грам. вини́тельный паде́ж
вінава́та нареч. винова́то
вінава́тасць ж. вино́вность, винова́тость
вінава́ты
1. вино́вный, винова́тый; пови́нный;
прызна́ць ~тым — призна́ть вино́вным;
2. (выражающий сознание своей вины) винова́тый;
в. по́зірк — винова́тый взгляд;
3. в знач. сказ. до́лжен;
я яму́ в. сто рублёў — я ему́ до́лжен сто рубле́й;
◊ бо́гу душо́ю не в. (ві́нен) — как пе́ред бо́гом чист
вінава́ціцца I несов., разг. признава́ть свою́ вину́
вінава́ціцца II несов., страд. обвиня́ться; см. вінава́ціць
вінава́ціць несов. обвиня́ть, вини́ть
вінагра́д, -ду м. виногра́д
вінагра́дар м. виногра́дарь
вінагра́дарскі виногра́дарский