аса́ ж. оса́;
◊ асо́ю ў во́чы кі́дацца — лезть в глаза́ осо́ю
АСААВІЯХІ́М м., ист. (Тавары́ства садзе́йнічання абаро́не, авіяцы́йнаму і хімі́чнаму будаўні́цтву) ОСОАВИАХИ́М (О́бщество соде́йствия оборо́не, авиацио́нному и хими́ческому строи́тельству)
асаавіяхі́маўскі ист. осоавиахи́мовский
асабі́ста нареч. ли́чно; персона́льно; см. асабі́сты
асабі́сты ли́чный; персона́льный;
~тая ду́мка — ли́чное мне́ние;
~тыя рэ́чы — ли́чные ве́щи;
а. нагля́д урача́ — ли́чное наблюде́ние врача́;
~тае шча́сце — ли́чное сча́стье;
~тая адка́знасць — ли́чная (персона́льная) отве́тственность;
~тая ска́рга — персона́льная жа́лоба;
~тае запрашэ́нне — персона́льное приглаше́ние;
◊ ~тыя раху́нкі — ли́чные счёты
асаблі́ва нареч. осо́бенно, в осо́бенности, осо́бо; сугу́бо
асаблі́васць осо́бенность
асаблі́вы (необычный) осо́бенный, осо́бый; сугу́бый
асабня́к, -ка́ м. особня́к
асабняко́м нареч. особняко́м