нахі́ленасць ж. наклонённость
нахіле́нне ср. наклоне́ние
нахі́лены наклонённый; накренённый; см. нахілі́ць
нахілі́цца сов. наклони́ться; накрени́ться;
дзяўчы́на ~лася да ба́цькі — де́вушка наклони́лась к отцу́;
дрэ́ва ~лася да са́май зямлі́ — де́рево наклони́лось к са́мой земле́;
ка́тэр мо́цна ~лі́ўся — ка́тер си́льно накрени́лся
нахілі́ць сов. наклони́ть; (о судне, машине и т.п. — ещё) накрени́ть;
н. галаву́ — наклони́ть го́лову;
н. вядро́ — наклони́ть ведро́;
ве́цер ~лі́ў ло́дку — ве́тер наклони́л ло́дку
нахі́льна нареч. накло́нно
нахі́льнасць ж. накло́нность
нахі́льны накло́нный;
~ная пры́зма — мат. накло́нная при́зма;
н. пласт — горн. накло́нный пласт;
◊ каці́цца па ~най (пло́скасці) — кати́ться по накло́нной (пло́скости)
нахіля́цца несов.
1. наклоня́ться, клони́ться; накреня́ться, крени́ться; см. нахілі́цца;
2. страд. наклоня́ться; накреня́ться; см. нахіля́ць
нахіля́ць несов. наклоня́ть, клони́ть; накреня́ть, крени́ть; см. нахілі́ць