обложить
совер.
1) в разн. знач. аблажыць, мног. паабкладаць, паабкладваць
тучи обложили небо — хмары аблажылі неба
обложило язык — аблажыла язык
обложить налогом — аблажыць падаткам
2) (вокруг кого-чего-либо) аблажыць, абкласці, мног. паабкладаць, паабкладваць
обложить подушками (кого) — аблажыць (абкласці) падушкамі (каго)
3) (отделать, облицевать) аблажыць, абкласці, мног. паабкладаць, паабкладваць, абліцаваць, мног. паабліцоўваць
4) охот. абкружыць, аступіць
см. обкладывать 2
5) (обругать) груб. прост. аблажыць
обложка
вокладка, -кі жен.
книга в красной обложке — кніга ў чырвонай вокладцы
обложной
I разг. заложны, абложны
обложной дождь — заложны (абложны) дождж
II с.-х. обл. аблогавы
обложный
с.-х. обл. см. обложной II
облокачиваться
абапірацца, аблакочвацца, успірацца
см. облокотиться
облокотиться
абаперціся, аблакаціцца, усперціся
он сидел, облокотившись на стол — ён сядзеў, успёршыся на стол
облом
муж.
1) (действие) абломліванне, -ння ср.
2) в др. знач. аблом, -му муж.