Verbum

повизгивание

павіскванне, -ння ср.

паскавытванне, -ння ср., паскугольванне, -ння ср.

повизгивать

несовер. павіскваць

паскавытваць, паскугольваць

повизжать

совер. павішчаць

паскавытаць, паскуголіць

повиливать

несовер. павільваць

повилика

жен. бот. павітуха, -хі жен.

повилять

совер. прям., перен. павіляць

повиниться

совер. (в чём) разг. прызнацца (у чым), прызнаць (сваю) віну

(покаяться) пакаяцца

повинная

сущ. прийти (явиться) с повинной — прыйсці (з’явіцца) з пакаяннем

повинность

павіннасць, -ці жен.

повинный

1) (виновный) вінаваты

2) (раскаявшийся) уст. пакаянны

повинную голову меч не сечёт посл. — пакаяннай галавы меч не сячэ