Verbum

блик блік, род. блі́ку м.

блин блін, род. бліна́ м., бліне́ц, -нца́ м.;

◊

пе́рвый блин ко́мом погов. пе́ршы блін камяко́м.

блинда́ж блінда́ж, -жа́ м.;

блинда́жный блінда́жны;

блиндиро́ванный бліндзірава́ны;

блиндирова́ть сов., несов., воен., уст. бліндзірава́ць;

блиндирова́ться несов., страд. бліндзірава́цца.

бли́нная сущ. блі́нная, -ннай ж.;

бли́нный блі́нны, бліно́вы.

блинт тип. блінт, род. блі́нта м.;