бли́зкий
1. в разн. знач. блі́зкі;
бли́зкий к о́бмороку блі́зкі да непрыто́мнасці;
бли́зкое родство́ блі́зкае свая́цтва, блі́зкая ро́днасць;
бо́лее бли́зкий больш блі́зкі, бліжэ́йшы;
са́мый бли́зкий друг са́мы блі́зкі ся́бар;
пе́рвые снежи́нки — ве́стники бли́зкой зимы́ пе́ршыя сняжы́нкі — вестуны́ блі́зкай зімы́;
журнали́ст, бли́зкий к прави́тельственным круга́м журналі́ст, блі́зкі да ўра́давых ко́лаў;
2. бли́зкие мн., сущ. блі́зкія, -кіх;
в кругу́ свои́х бли́зких сяро́д сваі́х блі́зкіх;
3. (в знач. сказуемого переводится наречием) блі́зка;
бли́зок день блі́зка дзень;
◊
быть в бли́зких отноше́ниях с кем быць у блі́зкіх адно́сінах з кім;
не бли́зкий свет не блі́зкі свет;
бли́зок ло́коть, да не уку́сишь блі́зка ло́каць, ды не ўку́сіш;
бли́зко нареч., безл., в знач. сказ. блі́зка; (недалеко — ещё) недалёка.
близкоро́дственный блізкаро́днасны;
близкоро́дственные языки́ блізкаро́днасныя мо́вы.
близлежа́щий блі́зкі, бліжэ́йшы; (смежный) суме́жны.
близне́ц м. блізня́ и блізнё, -ня́ці ср., блізня́тка, -кі ср., разг. блізню́к, -ка́ м.; (о представителях женского пола) разг. блізні́ца, -цы ж.;
близнецы́ мн. блізня́ты, -нят, уменьш.-ласк. блізня́ткі, -так, разг. блізнюкі́, -ко́ў.
Близнецы́ астр. Блізня́ты, -ня́т.
близору́кий прям., перен. блізару́кі;
близору́кость блізару́касць, -ці ж.
бли́зость ж.
1. блі́зкасць, -ці ж.;
2. (близкие отношения) блі́зкія адно́сіны; блі́зкасць, -ці ж.