изне́житься спе́сціцца, распе́сціцца.
изнемога́ть несов. знемага́ць, знемага́цца; (терять силы) нясі́лець, знясі́львацца; (уставать) стамля́цца;
изнеможе́ние ср. знямо́га, -гі ж., знясі́ленне, -ння ср.;
бе́гать до изнеможе́ния бе́гаць да знямо́гі;
в изнеможе́нии в знач. нареч. у знямо́зе; (бессильно) знясі́лена;
в изнеможе́нии упа́л у знямо́зе павалі́ўся;
приводи́ть в изнеможе́ние прыво́дзіць у знясі́ленне, знясі́льваць;
изнеможённо нареч. знямо́жана; знясі́лена;
изнеможённый знямо́жаны; знясі́лены;
изнемо́чь сов. знемагчы́ся; (потерять силы) знясі́лець, знясі́ліцца; (устать) стамі́цца.
изне́рвничаться сов., разг. знервава́цца.
изничтожа́ть несов., прост. ні́шчыць, знішча́ць, вынішча́ць; разг. зніштажа́ць;
изничтожа́ться страд. ні́шчыцца, знішча́цца, вынішча́цца; зніштажа́цца;
изничтоже́ние знішчэ́нне, -ння ср., вынішчэ́нне, -ння ср.; зніштажэ́нне, -ння ср.;