недобо́р недабо́р, -ру м.
недобра́ть сов. недабра́ць.
недо́брое сущ. нядо́брае, -рага ср.
недоброжела́тель нядобразычлі́вец, -лі́ўца м.; непрыхі́льнік, -ка м.; не́прыяцель, -ля м.; зло́снік, -ка м., зласлі́вец, -лі́ўца м.; (враг) во́раг, -га м.;
недоброжела́тельница ж. нядобразычлі́віца, -цы ж.; непрыхі́льніца, -цы ж.; не́прыяцелька, -кі ж.; зло́сніца, -цы ж., зласлі́віца, -цы ж.; во́раг, -га м.;
недоброжела́тельно нареч. нядобразычлі́ва; непрыхі́льна; зло́сна; варо́жа; см. недоброжела́тельный;
недоброжела́тельность ж. нядобразычлі́васць, -ці ж.; непрыхі́льнасць, -ці ж.; варо́жасць, -ці ж.; см. недоброжела́тельный;
недоброжела́тельный нядобразычлі́вы; непрыхі́льны; зло́сніцкі, зласлі́вы; (враждебный) варо́жы;