кольчу́жный ист. кальчу́жны.
колю́че нареч. калю́ча; (язвительно) з’е́дліва.
колючепёрые мн., сущ., зоол. калючапёрыя, -рых.
колю́честь калю́часць, -ці ж.; (язвительность) з’е́длівасць, -ці ж.;
колю́чий калю́чы; (язвительный) з’е́длівы;
колю́чка ж. калю́чка, -кі ж., обл. бадзя́к, -ку́ м.
ко́люшка зоол. ко́люшка, -кі ж.
ко́лющий
1. прич. які́ (што) ко́ле;
2. прил. ко́лючы;
ко́лющая боль ко́лючы боль;
ко́лющее ору́жие ко́лючая збро́я;
3. перен. (колючий) калю́чы; (язвительный) з’е́длівы.
коляда́ этн. каляда́, -ды́ ж.
коля́дка этн. каля́дная пе́сня;