Verbum

пью́щий

1. прич. які́ (што) п’е;

2. прил. піту́шчы;

3. сущ. піто́к, род. пітака́ м., піту́шчы, -шчага м.; (пьяница) п’я́ніца, -цы м. и ж.

пья́ненький разг. п’я́ненькі.

пьяне́ть несов., прям., перен. п’яне́ць;

пьяне́ть от ра́дости перен. п’яне́ць ад ра́дасці.

пьяни́ть несов., прям., перен. п’яні́ць;

вино́ его́ бы́стро пьяни́т віно́ яго́ ху́тка п’яні́ць;

его́ пьяня́т успе́хи яго́ п’яня́ць по́спехі.

пья́ница п’я́ніца, -цы м. и ж.;

◊

го́рький пья́ница го́ркі п’я́ніца;

пья́нка прост. п’я́нка, -кі ж.;

пья́нство п’я́нства, -ва ср.;

пья́нствовать несов. п’я́нстваваць;

пьянчу́га прост. п’янчу́га, -гі м., п’яню́га, -гі м. и ж.;

пьянчу́жка разг. п’янчу́жка, -кі м., п’яню́жка, -кі м. и ж.;