Verbum

блестя́щий

1. прич. які́ (што) блішчы́ць, які́ (што) блі́скае; які́ (што) ззя́е; які́ (што) зіхаці́ць; які́ (што) вызнача́ецца; см. блесте́ть;

2. прил., прям., перен. бліску́чы.

блеф блеф, род. бле́фу м.

бле́яние бляя́нне, -ння ср.;

бле́ять несов. бляя́ць.

блёкло нареч. бля́кла;

блёклость бля́класць, -ці ж.;

блёклый бля́клы;

блёклая руда́ мин. бля́клая руда́;

блёкнуть несов. бля́кнуць.

блёстка;

1. обычно мн. блі́скаўка, -кі ж.; блішчы́нка, -кі ж.;

2. обычно мн., перен. і́скра, -ры ж.;

блёстки остроу́мия і́скры дасці́пнасці.

ближа́йший

1. превосх. ст. найбліжэ́йшы; са́мы блі́зкі;

ближа́йшие зада́чи найбліжэ́йшыя (са́мыя блі́зкія) зада́чы;

2. сравнит. ст. бліжэ́йшы;

при ближа́йшем рассмотре́нии пры бліжэ́йшым разгля́дзе.