блестя́щий
1. прич. які́ (што) блішчы́ць, які́ (што) блі́скае; які́ (што) ззя́е; які́ (што) зіхаці́ць; які́ (што) вызнача́ецца; см. блесте́ть;
2. прил., прям., перен. бліску́чы.
Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (актуальны правапіс)