Граматычная база Інстытута мовазнаўства НАН Беларусі (2023)

Скарачэнні
абвгдеёжзійклмнопрстуфхцчшэюя
аеёілортуыэюя’
бвгдеёжзклмнрстфхцшя

фінішава́ць

дзеяслоў, непераходны, закончанае трыванне, незваротны, 1-е спражэнне

Будучы час
адз. мн.
1-я ас. фінішу́ю фінішу́ем
2-я ас. фінішу́еш фінішу́еце
3-я ас. фінішу́е фінішу́юць
Прошлы час
м. фінішава́ў фінішава́лі
ж. фінішава́ла
н. фінішава́ла
Загадны лад
2-я ас. фінішу́й фінішу́йце
Дзеепрыслоўе
прош. час фінішава́ўшы

Крыніцы: dzsl2007, krapivabr2012, sbm2012, tsblm1996, tsbm1984.

фі́нішар

‘асоба на аэрадроме, якая сігналіць аб заканчэнні палёту’

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. фі́нішар фі́нішары
Р. фі́нішара фі́нішараў
Д. фі́нішару фі́нішарам
В. фі́нішара фі́нішараў
Т. фі́нішарам фі́нішарамі
М. фі́нішару фі́нішарах

Крыніцы: krapivabr2012, sbm2012.

фі́нішар

‘машына’

назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. фі́нішар фі́нішары
Р. фі́нішара фі́нішараў
Д. фі́нішару фі́нішарам
В. фі́нішар фі́нішары
Т. фі́нішарам фі́нішарамі
М. фі́нішару фі́нішарах

Крыніцы: krapivabr2012, sbm2012.

фі́нішны

прыметнік, адносны

адз. мн.
м. ж. н. -
Н. фі́нішны фі́нішная фі́нішнае фі́нішныя
Р. фі́нішнага фі́нішнай
фі́нішнае		 фі́нішнага фі́нішных
Д. фі́нішнаму фі́нішнай фі́нішнаму фі́нішным
В. фі́нішны (неадуш.)
фі́нішнага (адуш.)		 фі́нішную фі́нішнае фі́нішныя (неадуш.)
фі́нішных (адуш.)
Т. фі́нішным фі́нішнай
фі́нішнаю		 фі́нішным фі́нішнымі
М. фі́нішным фі́нішнай фі́нішным фі́нішных

Крыніцы: krapivabr2012, piskunou2012, prym2009, sbm2012, tsblm1996, tsbm1984.

фінішо́р

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. фінішо́р фінішо́ры
Р. фінішо́ра фінішо́раў
Д. фінішо́ру фінішо́рам
В. фінішо́ра фінішо́раў
Т. фінішо́рам фінішо́рамі
М. фінішо́ру фінішо́рах

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, piskunou2012, sbm2012, tsbm1984.

фі́нка

‘парода коней’

назоўнік, агульны, адушаўлёны, неасабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз. мн.
Н. фі́нка фі́нкі
Р. фі́нкі фі́нак
Д. фі́нцы фі́нкам
В. фі́нку фі́нак
Т. фі́нкай
фі́нкаю		 фі́нкамі
М. фі́нцы фі́нках

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, sbm2012, tsblm1996.

фі́нка

‘прадстаўніца народа’

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз. мн.
Н. фі́нка фі́нкі
Р. фі́нкі фі́нак
Д. фі́нцы фі́нкам
В. фі́нку фі́нак
Т. фі́нкай
фі́нкаю		 фі́нкамі
М. фі́нцы фі́нках

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, sbm2012, tsblm1996.

фі́нка

‘нож; шапка; шлюпка’

назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз. мн.
Н. фі́нка фі́нкі
Р. фі́нкі фі́нак
Д. фі́нцы фі́нкам
В. фі́нку фі́нкі
Т. фі́нкай
фі́нкаю		 фі́нкамі
М. фі́нцы фі́нках

Крыніцы: krapivabr2012, nazounik2008, sbm2012, tsblm1996.

фінля́ндзец

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, мужчынскі род, 1 скланенне

адз. мн.
Н. фінля́ндзец фінля́ндцы
Р. фінля́ндца фінля́ндцаў
Д. фінля́ндцу фінля́ндцам
В. фінля́ндца фінля́ндцаў
Т. фінля́ндцам фінля́ндцамі
М. фінля́ндцу фінля́ндцах

Крыніцы: nazounik2008, sbm2012, tsbm1984.

фінля́ндка

назоўнік, агульны, адушаўлёны, асабовы, жаночы род, 2 скланенне

адз. мн.
Н. фінля́ндка фінля́ндкі
Р. фінля́ндкі фінля́ндак
Д. фінля́ндцы фінля́ндкам
В. фінля́ндку фінля́ндак
Т. фінля́ндкай
фінля́ндкаю		 фінля́ндкамі
М. фінля́ндцы фінля́ндках

Крыніцы: nazounik2008, piskunou2012, sbm2012, tsbm1984.