Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

дзі́ва I ср. (то, что вызывает удивление) чу́до, ди́во, дико́вина ж.; дико́винка ж.; не́видаль ж.;

вось гэ́та дык дз.! — вот так чу́до (ди́во, дико́вина, дико́винка)!;

паду́маеш, дз. тако́е!ирон. поду́маешь, не́видаль кака́я!;

2. в знач. сказ. ди́во, удиви́тельно, стра́нно;

не дз., што ён не прыйшо́ў — не ди́во (не удиви́тельно), что он не пришёл;

на дз. — на ди́во, на удивле́ние;

дз. што! — ещё бы!;

гэ́та не дз.э́то не удиви́тельно;

што за дз.! — ничего́ удиви́тельного; что за не́видаль!;

дз. дзі́ўнае — ди́во ди́вное; чудеса́ да и то́лько!;

про́ста дз.! — про́сто чу́до!;

дзі́ву да́цца — диву да́ться;

вось дз.! — вот не́видаль!

дзі́ва II ж., театр., уст. ди́ва

дзівава́цца (з каго, чаго) несов., обл. диви́ться (кому, чему, на кого, что)

дзіва́к, -ка́ м. чуда́к; сумасбро́д

дзівакава́та нареч. чудакова́то, чудно́, стра́нно, сумасбро́дно

дзівакава́тасць ж. чудакова́тость, стра́нность; сумасбро́дство ср.

дзівакава́ты чудакова́тый

дзіва́нна ж., бот. коровя́к м.;

дз. звыча́йнаябот. медве́жье у́хо

дзівасі́л, -лу м., бот. девяси́л

дзіва́цкі чуда́ческий; сумасбро́дный; чудно́й

дзіва́цтва ср. чуда́чество, стра́нность ж.; сумасбро́дство; причу́да ж.; прихоть ж.