Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

Прадмова ∙ Скарачэнні

гук I м.

1. (род. гу́ку) в разн. знач. звук;

гу́кі пе́сні — зву́ки пе́сни;

тэо́рыя гу́ку — тео́рия зву́ка;

музыка́льны г. — музыка́льный звук;

2. (род. гу́ка) грам. звук;

○ камбінато́рыка гу́каў — комбинато́рика зву́ков;

глухі́ г. — глухо́й звук;

губны́я гу́кі — лингв. губны́е зву́ки;

◊ ані́ гу́ку — ни зву́ка;

пусты́ г. — пусто́й звук

гук II (род. гу́ка) м. (на дереве) отро́сток

гукаапера́тар м. звукоопера́тор

гукаапера́тарскі звукоопера́торский

гукаба́чанне ср. звукови́дение

гукаві́к, -ка́ м., разг. звукови́к

гукаво́браз м., лит. звукоо́браз

гукаво́бразны звукоо́бразный

гукавы́ в разн. знач. звуково́й;

○ ~во́е кіно́ — звуково́е кино́

гуказа́піс, -су м. звукоза́пись

гуказапісны́ звукозапи́сывающий