ува́лістасць ж., мор. ува́льность, ува́льчивость
увалі́цца I сов.
1. в разн. знач. ввали́ться;
у. ў я́му — ввали́ться в я́му;
у хво́рага ўвалі́ліся во́чы — у больно́го ввали́лись глаза́;
у пако́й ~лі́ўся нато́ўп хлапчуко́ў — в ко́мнату ввали́лась толпа́ мальчи́шек;
2. (внутрь) обру́шиться, провали́ться;
столь ~лі́лася — потоло́к обру́шился (провали́лся);
◊ не капа́й друго́му я́мы, сам ~лішся ў яе́ — посл. не рой друго́му я́мы, сам в неё упадёшь
увалі́цца II сов. уваля́ться;
сукно́ ~лі́лася — сукно́ уваля́лось
увалі́ць I сов.
1. (вбросить что-л. тяжёлое, громоздкое) ввали́ть;
2. (внутрь) обру́шить, провали́ть;
3. разг. (всыпать, вложить в большом количестве) вбу́хать;
4. разг. (войти толпой) ввали́ть
увалі́ць II сов. (обработать валянием) уваля́ть, уката́ть;
у. ля́мец — уваля́ть (уката́ть) во́йлок
увало́чаны разг. вта́щенный, вволочённый
ува́льванне ср. ува́лка ж., ука́тка ж.; см. ува́льваць II
ува́львацца I несов.
1. в разн. знач. вва́ливаться;
2. (внутрь) обру́шиваться, прова́ливаться;
1, 2 см. увалі́цца I;
3. страд. вва́ливаться; обру́шиваться, прова́ливаться; см. ува́льваць I 1, 2
ува́львацца II несов., возвр., страд. ува́ливаться; см. увалі́цца II, ува́льваць II
ува́льваць I несов.
1. (вбрасывать что-л. тяжёлое, громоздкое) вва́ливать;
2. (внутрь) обру́шивать, прова́ливать;
3. разг. (всыпать, класть в большом количестве) вбу́хивать;
4. разг. (входить толпой) вва́ливать
ува́льваць II несов. (обрабатывать валянием) ува́ливать, ука́тывать
увамле́ць сов., см. умле́ць
увапрэ́ць сов., см. упрэ́ць