пане́сці сов.
1. в разн. знач. понести́;
ма́ці ~сла дзіця́ дадо́му — мать понесла́ ребёнка домо́й;
спача́тку я панясу́, а по́тым ты — снача́ла я понесу́, а пото́м ты;
п. ця́жкую стра́ту — понести́ тяжёлую утра́ту;
2. (иметь достаточно силы, чтоб поднять и отнести) снести́;
мне гэ́тага не п. — мне э́того не снести́;
3. (быстро повезти) понести́, помча́ть;
ко́ні спужа́ліся і ~слі па по́лі — ло́шади испуга́лись и понесли́ (помча́ли) по́ полю;
4. безл. (запа́хнуть) понести́, потяну́ть;
5. безл., разг. понести́;
куды́ цябе́ ~сла? — куда́ тебя́ понесло́?;
◊ як п. — ско́лько унесёшь
пане́сціся I сов. понести́сь, помча́ться; унести́сь;
за́яц панёсся ў лес — за́яц понёсся (помча́лся) в лес;
хма́ры ~сліся на за́хад — ту́чи унесли́сь на за́пад
пане́сціся II сов., разг. (о птицах — всех, многих) снести́сь
пан’еўрапе́йскі полит. панъевропе́йский
панзао́тыя ж., вет. панзоо́тия
па́ні нескл., ж.
1. поме́щица, па́ни, ба́рыня;
2. ба́рыня, госпожа́;
3. госпожа́, па́ни;
4. разг. ба́рыня;
1-4 см. пан 1-4;
5. (обращение) госпожа́, суда́рыня
панібра́цкі разг. панибра́тский;
~кія адно́сіны — панибра́тское отноше́ние
панібра́цтва ср., разг. панибра́тство
паніжа́льны тех. понизи́тельный;
~ная падста́нцыя — понизи́тельная подста́нция
пані́жаны
1. пони́женный;
2. пони́женный; сни́женный;
1, 2 см. пані́зіць
паніжа́цца несов.
1. (становиться более низким, меньшим по высоте) понижа́ться;
2. (уменьшаться — об уровне, степени и т.п.) понижа́ться, снижа́ться;
1, 2 см. пані́зіцца;
3. страд. понижа́ться; см. паніжа́ць