тупаце́ць несов. топота́ть
ту́паць несов.
1. разг. (стучать ногами) то́пать; топота́ть;
2. прост. ходи́ть;
яна́ ледзь ту́пала — она́ е́ле ходи́ла;
3. (о лошади и т.п.) бить копы́том зе́млю;
4. разг. пляса́ть
тупе́йшы прил. сравнит. ст. тупе́е, бо́лее тупо́й
тупе́ць несов., прям., перен. тупе́ть;
нажы́ тупе́юць — ножи́ тупе́ют;
тупе́е па́мяць — тупе́ет па́мять
ту́пік м., зоол. ту́пик
тупі́к, -ка́ м., в разн. знач. тупи́к;
◊ паста́віць (стаць) у т. — поста́вить (стать) в тупи́к;
зайсці́ ў т. — зайти́ в тупи́к
тупіко́вы в разн. знач. тупико́вый;
~вая ву́ліца — тупико́вая у́лица;
~вая ста́нцыя — ж.-д. тупико́вая ста́нция
тупі́ца
1. ж. (о тупом топоре, ноже и т.п.) тупи́ца;
2. м. и ж., разг., пренебр. (о человеке) тупи́ца
тупі́цца несов., возвр., страд. тупи́ться