пісарчу́к, -ка́ м.
1. уменьш. помо́щник пи́саря;
2. презр. писари́шка
піса́цца несов.
1. в разн. знач. писа́ться;
мне сёння не пі́шацца — безл. мне сего́дня не пи́шется;
ён піса́ўся дварані́нам — он писа́лся дворяни́ном;
2. разг. запи́сываться; вступа́ть;
п. ў калга́с — запи́сываться (вступа́ть) в колхо́з;
3. страд. писа́ться; см. піса́ць
піса́ць несов., в разн. знач. писа́ть;
хло́пчык навучы́ўся п. — ма́льчик научи́лся писа́ть;
п. лі́тары — писа́ть бу́квы;
п. пісьмо́ — писа́ть письмо́;
п. ве́ршы — писа́ть стихи́;
п. аб дасягне́ннях саве́цкага маста́цтва — писа́ть о достиже́ниях сове́тского иску́сства;
ён мне даўно́ не піса́ў — он мне давно́ не писа́л;
п. фа́рбамі — писа́ть кра́сками;
◊ пішы́ прапа́ла! — пиши́ пропа́ло!;
пайшла́ п. губе́рня — шутл., уст. пошла́ писа́ть губе́рния
пісе́ц, -сца́ м., ист. писе́ц
піск (род. пі́ску) м. писк; визг; взвизг;
◊ ні ~ку ні ві́ску — ни шу́му ни га́му
піскатня́ ж., разг. пискотня́; визготня́
пісклі́ва нареч. пискли́во; визгли́во
пісклі́васць ж. пискли́вость; визгли́вость
пісклі́вы пискли́вый; визгли́вый
піскля́ ж. и м., разг. писку́н м., писку́нья ж.; пискля́