увахо́д м.
1. род. увахо́ду (действие) вход;
у. забаро́нены — вход запрещён;
2. род. увахо́да (место для прохода внутрь) вход;
у. у буды́нак — вход в зда́ние
увахо́джанне ср. вхожде́ние; см. увахо́дзіць
увахо́дзіны, -дзін ед. нет, разг. новосе́лье ср.
увахо́дзіць несов., в разн. знач. входи́ть; см. увайсці́ 1;
◊ (не) у. у пла́ны — (чые) (не) входи́ть в пла́ны (чьи)
увахо́дная сущ., канц. входя́щая
увахо́дны
1. входно́й;
у. біле́т — входно́й биле́т;
~ныя дзве́ры — входна́я дверь;
2. канц. входя́щий
увачаві́дкі нареч.
1. на глаза́х;
даро́га ўвачаві́дкі падсыха́ла — доро́га на глаза́х подсыха́ла;
2. воо́чию;
уба́чыць (упэ́ўніцца) у. — уви́деть (убеди́ться) воо́чию
уваччу́: цёмна ўваччу́ ста́ла в глаза́х потемне́ло;
◊ хто баі́цца, таму́ ўваччу́ дваі́цца — посл. у стра́ха глаза́ велики́
уве́даны у́знанный; по́знанный; см. уве́даць
уве́даць сов. узна́ть; позна́ть;
◊ у., пачы́м фунт лі́ха — узна́ть, почём фунт ли́ха