Беларуска-рускі слоўнік, 4-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

улюбі́ць (каго, што) сов.

1. влюби́ть;

і́ла ў сябе́ хло́пца — влюби́ла в себя́ па́рня;

2. разг. полюби́ть, пристрасти́ться (к чему);

я ўлюбі́ў кні́гі з дзяці́нства — я полюби́л кни́ги (пристрасти́лся к кни́гам) с де́тства

улюблёна нареч. влюблённо

улюблёнасць ж. влюблённость

улюблёны влюблённый

улю́блівасць ж. влю́бчивость

улю́блівы влю́бчивый

улюбля́цца несов. влюбля́ться

улюбля́ць несов. влюбля́ть; см. улюбі́ць 1

улюлю́канне ср. улюлю́канье

улюлю́каць несов., разг. улюлю́кать