улюбі́ць (каго, што) сов.
1. влюби́ть;
~бі́ла ў сябе́ хло́пца — влюби́ла в себя́ па́рня;
2. разг. полюби́ть, пристрасти́ться (к чему);
я ўлюбі́ў кні́гі з дзяці́нства — я полюби́л кни́ги (пристрасти́лся к кни́гам) с де́тства
улюблёна нареч. влюблённо
улюблёнасць ж. влюблённость
улю́блівасць ж. влю́бчивость
улюбля́цца несов. влюбля́ться
улюбля́ць несов. влюбля́ть; см. улюбі́ць 1
улюлю́канне ср. улюлю́канье
улюлю́каць несов., разг. улюлю́кать