смягчать
несовер. прям., перен. змякчаць, памякчаць
см. смягчить
смягчаться
1) мякчэць
змякчацца, памякчацца
2) страд. змякчацца, памякчацца
см. смягчать
смягчающий
1) прич. які (што) змякчае, які (што) памякчае
см. смягчать
2) прил. змякчаючы
смягчающие вину обстоятельства — змякчаючыя віну акалічнасці
3) прил. (мягчительный) мед. памякчальны
смягчающие средства — памякчальныя сродкі
смягчение
прям., перен. змякчэнне, -ння ср.
смягчитель
хим. змякчальнік, -ку муж.
смягчить
совер. прям., перен. змякчыць, памякчыць
смягчить кожу — змякчыць скуру
смягчить свет абажуром — змякчыць (памякчыць) святло абажурам
смягчить боль — змякчыць (зменшыць) боль
смягчить приговор — змякчыць (памякчыць) прыгавор
смягчить согласный звук — змякчыць (памякчыць) зычны гук
смягчиться
в разн. знач. змякчыцца, памякчэць
кожа смягчилась — скура змякчылася (памякчэла)
гнев смягчился — гнеў змякчыўся (памякчэў)
звук смягчился — гук змякчыўся (памякчэў)