гроб
муж.
1) труна, -ны жен., дамавіна, -ны жен.
2) уст. (могила) магіла, -лы жен.
(смерть) смерць, род. смерці жен.
вогнать в гроб — увагнаць у магілу
по гроб (жизни) — да магілы (да смерці)
стоять одной ногой в гробу — стаяць адной нагой у магіле
в гроб глядеть (смотреть) — глядзець у магілу
хоть в гроб ложись — хоць у труну кладзіся
гробить
несовер. прост. губіць, нішчыць
гробница
грабніца, -цы жен.
(усыпальница) усыпальня, -ні жен., магільня, -ні жен.
гробовой
1) трунны
2) уст. магільны
гробовое молчание — магільнае маўчанне
гробовой голос — магільны голас
до гробовой доски — да магілы
гробокопатель
уст., ирон. далакоп, -па муж.