Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 8-е выданне (правапіс да 2008 г.)

Скарачэнні

связник

бот. звязнік, -ка муж.

связно

нареч. складна, звязна

связно говорить — складна гаварыць

связной

сущ. сувязны, -нога муж.

связность

складнасць, -ці жен., звязнасць, -ці жен.

связный

складны, звязны

связный рассказ — складнае (звязнае) апавяданне

связная речь — звязная (складная) гаворка

связочный

I звязачны

II анат. звязкавы

связующий

1) прич. які (што) звязвае

2) прил. сувязны

связующее звено — сувязнае звяно

связывание

звязванне, -ння ср.

связывать

несовер. прям., перен. звязваць

см. связать

связываться

возвр., страд. звязвацца

не связывайся с ним! разг. — не звязвайся з ім!

см. связывать