Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

щёголь

1. франт, род. фра́нта м., фарсу́н, -на́ м.;

2. зоол. шчо́галь, -ля м.

щёкот (птичий) по́шчак, -ку м., шчэ́бет, -ту м.

щёлк

1. межд. пстрык; шчоўк; лясь; цмок; луск; цёх; см. щёлкать;

2. (действие) разг., см. щёлканье.

щёлка шчы́лінка, -кі ж.

щёлканье

1. пстры́канне, -ння ср.;

2. пстры́канне, -ння ср.; ля́сканне, -ння ср.; шчо́ўканне, -ння ср.; цо́канне, -ння ср.;

3. лу́сканне, -ння ср., луза́нне, -ння ср.;

4. шчо́ўканне, -ння ср., цёхканне, -ння ср.; см. щёлкать;

щёлкать несов.

1. (давать щелчки) пстры́каць;

2. (производить звук — пальцами) пстры́каць; (кнутом, зубами) ля́скаць; (пружиной, замком, о пружине, о замке) шчо́ўкаць; (языком) цмо́каць; (шпорами, каблуками) цо́каць;

3. (грызть орехи и т. п.) луза́ць;

4. (петь — о птицах) шчо́ўкаць, обл. цёхкаць.

щёлкнуть сов., однокр.

1. (дать щелчок) пстры́кнуць;

2. (произвести звук) пстры́кнуць; ля́снуць; шчо́ўкнуць; цмо́кнуць; цо́кнуць;

3. (орех и т. п.) лу́снуць;

4. шчо́ўкнуць, цёхнуць; см. щёлкать.

щёлок шчо́лак, -ку м., луг, род. лу́гу м.

щёлочность хим. шчо́лачнасць, -ці ж., мн. нет;

щёлочь хим. шчо́лач, -чы ж.