лов
1. (ловля) ло́ўля, -лі
2. (улов) уло́ў
лов
1. (ловля) ло́ўля, -лі
2. (улов) уло́ў
ловела́с
ловела́сничать
лове́ц
1. (рыболов) рыбало́ў, -ло́ва
2. (охотник)
◊
на ловца́ и зверь бежи́т
лове́цкий рыбало́ўны; лаве́цкі.
лови́льный
лови́тель
лови́ть
лови́ть мяч лаві́ць мяч;
лови́ть ры́бу лаві́ць ры́бу;
лови́ть слова́ лаві́ць сло́вы;
лови́ть сча́стье лаві́ць шча́сце;
лови́ть по ра́дио Москву́ лаві́ць па радыё Маскву́;
я лови́л на себе́ неспоко́йные взгля́ды я лаві́ў на сабе́ неспако́йныя по́зіркі;
он бы́стро лови́л всё, что говори́ли ён ху́тка лаві́ў усё, што гавары́лі;
◊
лови́ть на сло́ве лаві́ць на сло́ве;
лови́ть ры́бу в му́тной воде́
лови́ться
1. (попадаться на удочку, в силок, сеть
2.
ловка́ч