лови́ть несов., в разн. знач. лаві́ць;
лови́ть мяч лаві́ць мяч;
лови́ть ры́бу лаві́ць ры́бу;
лови́ть слова́ лаві́ць сло́вы;
лови́ть сча́стье лаві́ць шча́сце;
лови́ть по ра́дио Москву́ лаві́ць па радыё Маскву́;
я лови́л на себе́ неспоко́йные взгля́ды я лаві́ў на сабе́ неспако́йныя по́зіркі;
он бы́стро лови́л всё, что говори́ли ён ху́тка лаві́ў усё, што гавары́лі;
◊
лови́ть на сло́ве лаві́ць на сло́ве;
лови́ть ры́бу в му́тной воде́ погов. лаві́ць ры́бу ў му́тнай (каламу́тнай) вадзе́;
лови́ться
1. (попадаться на удочку, в силок, сеть и т. п.) лаві́цца;
2. страд. лаві́цца; см. лови́ть.
ловка́ч разг. спрытню́га, -гі м., спрытня́к, -няка́ м.;
ловка́чка спрытню́га, -гі ж., спры́тная, -най ж.
ло́вкий
1. спры́тны, ло́ўкі;
2. (удобный) ёмкі, зру́чны;
ло́вко нареч.
1. спры́тна, ло́ўка;
ло́вко устра́ивать свои́ дела́ ло́ўка (спры́тна) ула́джваць свае́ спра́вы;
ло́вко сши́тое пла́тье спры́тна пашы́тае адзе́нне;
2. (удобно) ёмка, зру́чна;
чу́вствовать себя́ не совсе́м ло́вко адчува́ць сябе́ не зусі́м зру́чна (ёмка);
◊
ло́вко ска́зано до́бра ска́зана;
ло́вкость ж.
1. спрыт, род. спры́ту м., спры́тнасць, -ці ж., ло́ўкасць, -ці ж.;
2. ёмкасць, -ці ж., зру́чнасць, -ці ж.; см. ло́вкий;
◊
ло́вкость рук спры́тнасць рук.
лову́шка прям., перен. па́стка, -кі ж.