Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

ловка́чка спрытню́га, -гі ж., спры́тная, -най ж.

ло́вкий

1. спры́тны, ло́ўкі;

2. (удобный) ёмкі, зру́чны;

ло́вко нареч.

1. спры́тна, ло́ўка;

ло́вко устра́ивать свои́ дела́ ло́ўка (спры́тна) ула́джваць свае́ спра́вы;

ло́вко сши́тое пла́тье спры́тна пашы́тае адзе́нне;

2. (удобно) ёмка, зру́чна;

чу́вствовать себя́ не совсе́м ло́вко адчува́ць сябе́ не зусі́м зру́чна (ёмка);

ло́вко ска́зано до́бра ска́зана;

ло́вкость ж.

1. спрыт, род. спры́ту м., спры́тнасць, -ці ж., ло́ўкасць, -ці ж.;

2. ёмкасць, -ці ж., зру́чнасць, -ці ж.; см. ло́вкий;

ло́вкость рук спры́тнасць рук.

ло́вля ло́ўля, -лі ж.;

лову́шка прям., перен. па́стка, -кі ж.

ло́вчийI прил. ло́ўчы.

ло́вчийII сущ., ист. ло́ўчы, -чага м.

ловчи́ть несов., прост. хітры́ць, хітрава́ць; круці́ць;

ловчи́ться прост. лаўчы́цца.