Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

инозе́мный уст. чужазе́мны, іншазе́мны.

инози́н хим. іназі́н, -ну м.;

инози́новый іназі́навы.

инози́т хим. іназі́т, -ту м.

ино́й

1. (другой) і́ншы, другі́;

не что иное, как… не што і́ншае, як…;

2. (некоторый) некато́ры; і́ншы; (какой-л.) які́е́будзь;

в ины́х слу́чаях у некато́рых вы́падках;

3. (при противоположении или перечислении) адзі́н; другі́; і́ншы; той;

ино́му челове́ку жа́рко, ино́му хо́лодно аднаму́ (і́ншаму) чалаве́ку го́рача, а друго́му (а і́ншаму) хо́ладна;

4. сущ. і́ншы, -шага м.; некато́ры, -рага м.; адзі́н, род. аднаго́ м., другі́, -го́га м.; той род. таго́ м.;

тот и́ли ино́й той ці і́ншы;

ино́й раз і́ншы раз;

ины́ми слова́ми іна́кш (іна́чай) ка́жучы.

и́нок церк., уст. мана́х, -ха м.;

и́нокиня мана́шка, -кі ж.

инокули́ровать сов. и несов., спец. інакулі́раваць;

инокули́роваться несов., страд. інакулі́равацца;

инокуля́ция спец. інакуля́цыя, -цыі ж.