лупи́ть несов.
1. (очищать от коры, скорлупы и т. п.) прост. лупі́ць, абдзіра́ць;
2. (брать втридорога) прост. лупі́ць, драць, дзе́рці;
3. (сильно бить, колотить, хлестать) лупі́ць, біць, лупцава́ць, хваста́ць;
лупи́ть кнуто́м лупі́ць (лупцава́ць, хваста́ць) пу́гай;
дождь лупит дождж лу́піць;
◊
лупи́ть глаза́ лупі́ць во́чы;
лупи́ть как си́дорову ко́зу лупі́ць як сі́дараву казу́;
лупи́ться несов.
1. (шелушиться, отваливаться кусками) лупі́цца;
2. страд. лупі́цца, абдзіра́цца; см. лупи́ть 1.
лу́пка прост. лу́пка, -кі ж.;
лупле́ние прост. лупле́нне, -ння ср., абдзіра́нне, -ння ср.; аблу́пліванне, -ння ср.; см. лупи́ть 1;
лу́пленный лу́плены, абадра́ны, абдзёрты; аблу́плены; см. лупи́ть 1;
лупогла́зый разг. лупа́ты.
лупули́н с.-х. лупулі́н, -ну м.
Луса́ка г. Луса́ка, -кі ж.