двухпраламле́нне
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, ніякі род, 1 скланенне
|
адз. |
мн. |
Н. |
двухпраламле́нне |
двухпраламле́нні |
Р. |
двухпраламле́ння |
двухпраламле́нняў |
Д. |
двухпраламле́нню |
двухпраламле́нням |
В. |
двухпраламле́нне |
двухпраламле́нні |
Т. |
двухпраламле́ннем |
двухпраламле́ннямі |
М. |
двухпраламле́нні |
двухпраламле́ннях |
Крыніцы:
piskunou2012.
двухпрацэ́нтны
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
м. |
ж. |
н. |
- |
Н. |
двухпрацэ́нтны |
двухпрацэ́нтная |
двухпрацэ́нтнае |
двухпрацэ́нтныя |
Р. |
двухпрацэ́нтнага |
двухпрацэ́нтнай двухпрацэ́нтнае |
двухпрацэ́нтнага |
двухпрацэ́нтных |
Д. |
двухпрацэ́нтнаму |
двухпрацэ́нтнай |
двухпрацэ́нтнаму |
двухпрацэ́нтным |
В. |
двухпрацэ́нтны (неадуш.) двухпрацэ́нтнага (адуш.) |
двухпрацэ́нтную |
двухпрацэ́нтнае |
двухпрацэ́нтныя (неадуш.) двухпрацэ́нтных (адуш.) |
Т. |
двухпрацэ́нтным |
двухпрацэ́нтнай двухпрацэ́нтнаю |
двухпрацэ́нтным |
двухпрацэ́нтнымі |
М. |
двухпрацэ́нтным |
двухпрацэ́нтнай |
двухпрацэ́нтным |
двухпрацэ́нтных |
Крыніцы:
krapivabr2012,
piskunou2012,
prym2009,
sbm2012.
двухпро́вадны
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
м. |
ж. |
н. |
- |
Н. |
двухпро́вадны |
двухпро́вадная |
двухпро́ваднае |
двухпро́вадныя |
Р. |
двухпро́ваднага |
двухпро́ваднай двухпро́ваднае |
двухпро́ваднага |
двухпро́вадных |
Д. |
двухпро́ваднаму |
двухпро́ваднай |
двухпро́ваднаму |
двухпро́вадным |
В. |
двухпро́вадны (неадуш.) двухпро́ваднага (адуш.) |
двухпро́вадную |
двухпро́ваднае |
двухпро́вадныя (неадуш.) двухпро́вадных (адуш.) |
Т. |
двухпро́вадным |
двухпро́ваднай двухпро́ваднаю |
двухпро́вадным |
двухпро́ваднымі |
М. |
двухпро́вадным |
двухпро́ваднай |
двухпро́вадным |
двухпро́вадных |
Крыніцы:
krapivabr2012,
piskunou2012,
sbm2012.
двухпудо́вы
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
м. |
ж. |
н. |
- |
Н. |
двухпудо́вы |
двухпудо́вая |
двухпудо́вае |
двухпудо́выя |
Р. |
двухпудо́вага |
двухпудо́вай двухпудо́вае |
двухпудо́вага |
двухпудо́вых |
Д. |
двухпудо́ваму |
двухпудо́вай |
двухпудо́ваму |
двухпудо́вым |
В. |
двухпудо́вы (неадуш.) двухпудо́вага (адуш.) |
двухпудо́вую |
двухпудо́вае |
двухпудо́выя (неадуш.) двухпудо́вых (адуш.) |
Т. |
двухпудо́вым |
двухпудо́вай двухпудо́ваю |
двухпудо́вым |
двухпудо́вымі |
М. |
двухпудо́вым |
двухпудо́вай |
двухпудо́вым |
двухпудо́вых |
Крыніцы:
krapivabr2012,
piskunou2012,
prym2009,
sbm2012.
двухпу́тны
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
м. |
ж. |
н. |
- |
Н. |
двухпу́тны |
двухпу́тная |
двухпу́тнае |
двухпу́тныя |
Р. |
двухпу́тнага |
двухпу́тнай двухпу́тнае |
двухпу́тнага |
двухпу́тных |
Д. |
двухпу́тнаму |
двухпу́тнай |
двухпу́тнаму |
двухпу́тным |
В. |
двухпу́тны (неадуш.) |
двухпу́тную |
двухпу́тнае |
двухпу́тныя (неадуш.) |
Т. |
двухпу́тным |
двухпу́тнай двухпу́тнаю |
двухпу́тным |
двухпу́тнымі |
М. |
двухпу́тным |
двухпу́тнай |
двухпу́тным |
двухпу́тных |
Крыніцы:
krapivabr2012,
prym2009,
sbm2012.