зво́льнены
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
| м. |
ж. |
н. |
- |
| Н. |
зво́льнены |
зво́льненая |
зво́льненае |
зво́льненыя |
| Р. |
зво́льненага |
зво́льненай зво́льненае |
зво́льненага |
зво́льненых |
| Д. |
зво́льненаму |
зво́льненай |
зво́льненаму |
зво́льненым |
| В. |
зво́льнены (неадуш.) зво́льненага (адуш.) |
зво́льненую |
зво́льненае |
зво́льненыя (неадуш.) зво́льненых (адуш.) |
| Т. |
зво́льненым |
зво́льненай зво́льненаю |
зво́льненым |
зво́льненымі |
| М. |
зво́льненым |
зво́льненай |
зво́льненым |
зво́льненых |
Крыніцы:
krapivabr2012,
piskunou2012,
sbm2012.
зво́льнены
дзеепрыметнік, залежны стан, прошлы час, закончанае трыванне
|
адз. |
мн. |
| м. |
ж. |
н. |
- |
| Н. |
зво́льнены |
зво́льненая |
зво́льненае |
зво́льненыя |
| Р. |
зво́льненага |
зво́льненай зво́льненае |
зво́льненага |
зво́льненых |
| Д. |
зво́льненаму |
зво́льненай |
зво́льненаму |
зво́льненым |
| В. |
зво́льнены (неадуш.) зво́льненага (адуш.) |
зво́льненую |
зво́льненае |
зво́льненыя (неадуш.) зво́льненых (адуш.) |
| Т. |
зво́льненым |
зво́льненай зво́льненаю |
зво́льненым |
зво́льненымі |
| М. |
зво́льненым |
зво́льненай |
зво́льненым |
зво́льненых |
Кароткая форма: зво́льнена.
Крыніцы:
dzsl2007,
krapivabr2012,
piskunou2012,
sbm2012.
зво́льніцца
дзеяслоў, непераходны, закончанае трыванне, зваротны, 2-е спражэнне
| Будучы час |
|
адз. |
мн. |
| 1-я ас. |
зво́льнюся |
зво́льнімся |
| 2-я ас. |
зво́льнішся |
зво́льніцеся |
| 3-я ас. |
зво́льніцца |
зво́льняцца |
| Прошлы час |
| м. |
зво́льніўся |
зво́льніліся |
| ж. |
зво́льнілася |
| н. |
зво́льнілася |
| Загадны лад |
| 2-я ас. |
зво́льніся |
зво́льніцеся |
| Дзеепрыслоўе |
| прош. час |
зво́льніўшыся |
Крыніцы:
dzsl2007,
krapivabr2012,
piskunou2012,
sbm2012,
tsblm1996,
tsbm1984.
зво́льніць
дзеяслоў, пераходны, закончанае трыванне, незваротны, 2-е спражэнне
| Будучы час |
|
адз. |
мн. |
| 1-я ас. |
зво́льню |
зво́льнім |
| 2-я ас. |
зво́льніш |
зво́льніце |
| 3-я ас. |
зво́льніць |
зво́льняць |
| Прошлы час |
| м. |
зво́льніў |
зво́льнілі |
| ж. |
зво́льніла |
| н. |
зво́льніла |
| Загадны лад |
| 2-я ас. |
зво́льні |
зво́льніце |
| Дзеепрыслоўе |
| прош. час |
зво́льніўшы |
Крыніцы:
dzsl2007,
krapivabr2012,
piskunou2012,
sbm2012,
tsblm1996,
tsbm1984.
зво́н
‘гук; гудзенне насякомых’
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне
|
адз. |
| Н. |
зво́н |
| Р. |
зво́ну |
| Д. |
зво́ну |
| В. |
зво́н |
| Т. |
зво́нам |
| М. |
зво́не |
Крыніцы:
krapivabr2012,
nazounik2008,
sbm2012,
tsblm1996,
tsbm1984.
зво́н
‘ударны сігнальны інструмент’
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, мужчынскі род, 1 скланенне
|
адз. |
мн. |
| Н. |
зво́н |
званы́ |
| Р. |
зво́на |
звано́ў |
| Д. |
зво́ну |
звана́м |
| В. |
зво́н |
званы́ |
| Т. |
зво́нам |
звана́мі |
| М. |
зво́не |
звана́х |
Крыніцы:
krapivabr2012,
nazounik2008,
sbm2012,
tsblm1996,
tsbm1984.
зво́навы
прыметнік, адносны
|
адз. |
мн. |
| м. |
ж. |
н. |
- |
| Н. |
зво́навы |
зво́навая |
зво́навае |
зво́навыя |
| Р. |
зво́навага |
зво́навай зво́навае |
зво́навага |
зво́навых |
| Д. |
зво́наваму |
зво́навай |
зво́наваму |
зво́навым |
| В. |
зво́навы (неадуш.) зво́навага (адуш.) |
зво́навую |
зво́навае |
зво́навыя (неадуш.) зво́навых (адуш.) |
| Т. |
зво́навым |
зво́навай зво́наваю |
зво́навым |
зво́навымі |
| М. |
зво́навым |
зво́навай |
зво́навым |
зво́навых |
Крыніцы:
krapivabr2012,
piskunou2012,
prym2009,
sbm2012,
tsblm1996,
tsbm1984.
зво́нка
назоўнік, агульны, неадушаўлёны, неасабовы, жаночы род, 2 скланенне
|
адз. |
мн. |
| Н. |
зво́нка |
зво́нкі |
| Р. |
зво́нкі |
зво́нак |
| Д. |
зво́нцы |
зво́нкам |
| В. |
зво́нку |
зво́нкі |
| Т. |
зво́нкай зво́нкаю |
зво́нкамі |
| М. |
зво́нцы |
зво́нках |
Крыніцы:
krapivabr2012,
nazounik2008,
piskunou2012,
sbm2012,
tsblm1996.
Зво́нка
назоўнік, уласны, неадушаўлёны, неасабовы, жаночы род, 2 скланенне
|
адз. |
| Н. |
Зво́нка |
| Р. |
Зво́нкі |
| Д. |
Зво́нцы |
| В. |
Зво́нку |
| Т. |
Зво́нкай Зво́нкаю |
| М. |
Зво́нцы |