змігну́ць сов. моргну́ть, сморгну́ть
змізарне́лы
1. осу́нувшийся, исхуда́вший;
2. ста́вший невзра́чным, потеря́вший вид;
3. оскуде́вший, оскуде́лый;
1-3 см. змізарне́ць
змізарне́ць сов.
1. осу́нуться, исхуда́ть (о лице);
2. стать невзра́чным, потеря́ть вид;
3. (прийти в упадок) оскуде́ть;
двара́нскі род ~не́ў — дворя́нский род оскуде́л;
гаспада́рка ~не́ла — хозя́йство оскуде́ло
змікі́ціць сов., прост. смекну́ть, сообрази́ть
змілава́цца сов., разг. полюби́ть друг дру́га, слюби́ться
змі́ласцівіцца сов. сми́лостивиться
зміна́цца несов., возвр., страд. смина́ться, мя́ться; см. змя́цца, зміна́ць
зміна́ць несов. смина́ть, мять; см. змяць 1
зміргну́ць сов., см. змаргну́ць
зміры́цца сов.
1. помири́ться;
нія́к не мо́гуць з. — ника́к не мо́гут помири́ться;
2. примири́ться, смири́ться;
ён ~ры́ўся са сваі́м стано́вішчам — он примири́лся (смири́лся) со свои́м положе́нием