змякча́цца несов.
1. в разн. знач. смягча́ться; см. змякчы́цца;
2. страд. смягча́ться, мягчи́ться; см. змякча́ць
змякча́ць несов., в разн. знач. смягча́ть; (кожу — ещё) мягчи́ть; см. змякчы́ць
змякча́ючы
1. прич. смягча́ющий;
~чыя віну́ акалі́чнасці — смягча́ющие вину́ обстоя́тельства;
2. деепр. смягча́я
змякчы́цца сов., в разн. знач. смягчи́ться;
ску́ра ~чы́лася — ко́жа смягчи́лась;
гнеў ~чы́ўся — гнев смягчи́лся;
гук ~чы́ўся — звук смягчи́лся
змякчы́ць сов., в разн. знач. смягчи́ть;
з. ску́ру — смягчи́ть ко́жу;
з. боль — смягчи́ть боль;
з. святло́ — смягчи́ть свет;
з. прыгаво́р суда́ — смягчи́ть пригово́р суда́;
з. уда́р — смягчи́ть уда́р;
з. зы́чны гук — смягчи́ть согла́сный звук
змякчэ́нне ср., в разн. знач. смягче́ние; см. змякча́ць
змякчэ́ць сов., в разн. знач. стать мя́гче, смягчи́ться;
надво́р’е ~чэ́ла — пого́да ста́ла мя́гче;
ён адра́зу ~чэ́ў — он сра́зу стал мя́гче (смягчи́лся);
зы́чны гук ~чэ́ў — согла́сный звук смягчи́лся
змяле́лы (о реке и т.п.) обмеле́лый
змяле́ць сов., разг. (о реке и т.п.) обмеле́ть
змяльчэ́ць сов., разг. омеле́ть