Verbum

пісе́ц, -сца́ м., ист. писе́ц

піск (род. пі́ску) м. писк; визг; взвизг;

◊ ні ~ку ні ві́ску — ни шу́му ни га́му

піскатня́ ж., разг. пискотня́; визготня́

пісклі́ва нареч. пискли́во; визгли́во

пісклі́васць ж. пискли́вость; визгли́вость

пісклі́вы пискли́вый; визгли́вый

піскля́ ж. и м., разг. писку́н м., писку́нья ж.; пискля́

піскля́ва нареч., разг. пискля́во

піскля́вы разг. пискля́вый

піскля́к, -ка́ м., прост. мозгля́к; слюнтя́й