юро́дивость юро́дзівасць, -ці ж.;
юро́дивый
1. прил. юро́дзівы;
2. сущ. юро́дзівы, -вага м.;
юро́дство юро́дства, -ва ср.;
юро́дствовать несов., юро́дстваваць.
юро́к зоол. юро́к, род. юрка́ м.