угора́тьI несов. (отравляться угаром) чадзе́ць, уча́дзьваць.
угора́тьII несов. (уменьшаться при плавке) угара́ць, уга́рваць; (уменьшаться при горении) надгара́ць, надга́рваць, адгара́ць, адга́рваць.
угоре́вший
1. які́ (што) уча́дзеў, уча́дзелы;
2. які́ (што) ашале́ў, які́ (што) звар’яце́ў; які́ (што) з’е́хаў з глу́зду, які́ (што) здурне́ў; ашале́лы, шалёны, апанта́ны; см. угоре́тьI.
угоре́лый
1. уст. уча́дзелы;
2. перен., разг. ашале́лы, шалёны, апанта́ны;
как угоре́лый як ашале́лы (шалёны, апанта́ны); см. угоре́тьI.
угоре́тьI сов.
1. (отравиться угаром) уча́дзець;
2. перен. (сойти с ума) прост. ашале́ць, звар’яце́ць; з глу́зду з’е́хаць, здурне́ць.
угоре́тьII сов. (уменьшиться при плавке) угарэ́ць; (уменьшиться при горении) надгарэ́ць, адгарэ́ць.
уго́рский уго́рскі; см. у́гры.
у́горьI зоол. вуго́р, -гра́ м.
у́горьII (в порах кожи) вуго́р, -гра́ м.
угости́ть сов. пачастава́ць;