Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

смягчи́тельный памякча́льны, змякча́льны.

смягчи́ть сов., прям., перен. змякчы́ць, памякчы́ць;

смягчи́ть ко́жу змякчы́ць ску́ру;

смягчи́ть свет абажу́ром змякчы́ць (памякчы́ць) святло́ абажу́рам;

смягчи́ть боль змякчы́ць (зме́ншыць) боль;

смягчи́ть пригово́р змякчы́ць (памякчы́ць) прысу́д;

смягчи́ть согла́сный звук лингв. змякчы́ць (памякчы́ць) зы́чны гук;

смягчи́ться в разн. знач. змякчы́цца, памякчэ́ць;

ко́жа смягчи́лась ску́ра змякчы́лася (памякчэ́ла);

гнев смягчи́лся гнеў змякчы́ўся (памякчэ́ў);

звук смягчи́лся лингв. гук змякчы́ўся (памякчэ́ў).

смяка́ть несов., прост.

1. змяка́ць, мя́кнуць;

2. змяка́ць, абмяка́ць;

3. мякчэ́ць; см. смя́кнуть.

смя́кнуть сов., прост.

1. (стать мягким) змя́кнуць, размя́кнуць;

2. (стать расслабленным, обмякнуть) змя́кнуць, абмя́кнуць;

3. перен. (утратить строгость) змя́кнуць, памякчэ́ць.

смяте́ние ср.

1. (замешательство) збянтэ́жанасць, -ці ж.; замяша́нне, -ння ср.;

2. (паника) перапало́х, -ху м.; (растерянность) разгу́бленасць, -ці ж.

смяте́нность и смятённость уст. разгу́бленасць, -ці ж.; узру́шанасць, -ці ж.; трыво́жнасць, -ці ж.;

смяте́нный, смятённый уст. разгу́блены; узру́шаны; трыво́жны.

смя́тый сов.

1. змя́ты; скаме́чаны;

2. злама́ны; см. смять.

смять сов.

1. змяць; (скомкать) скамячы́ць;

смять пла́тье змяць (скамячы́ць) суке́нку;

2. воен. злама́ць;

смять проти́вника злама́ць праці́ўніка;