поди́ разг.
1. (повелительное наклонение от глаг. пойти) ідзі́, хадзі́;
поди́ прочь! ідзі́ прэч;
поди́ сюда́, поди́-ка сюда́! хадзі́ сюды́!;
2. (в знач.: попытайся) паспрабу́й;
поди́-ка его́ уговори́ паспрабу́й яго́ ўгавары́;
3. вводн. сл. віда́ць, му́сіць;
а ты, поди́, и пове́рил ему́? а ты, віда́ць (му́сіць), і паве́рыў яму́?;
4. в знач. част. (вот ещё) глядзі́, бач;
поди́ како́е де́ло! глядзі́ (бач) яка́я спра́ва!;
да вот поди́те же! ды вось глядзі́це ж (ба́чыце ж, ма́еце ж)!;
поди́-ка вот, что де́лается! вось глянь (ба́чыш), што ро́біцца!
подивизио́нный падывізіённы.
подиви́ть сов., разг. падзіві́ць, здзіві́ць;
подиви́ться разг. падзіві́цца, здзіві́цца (з каго, з чаго), (долго) пападзіві́цца.
подиктова́ть сов., разг. падыктава́ць.
поди́на спец. падзі́на, -ны ж.
подира́ть несов., разг. / моро́з по ко́же подира́ет маро́з на ску́ры стаі́ць, маро́з па ску́ры хо́дзіць.
подирижи́ровать сов. падырыжы́раваць.
подискути́ровать сов., разг. падыскутава́ць.