Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

исходи́тьII несов.

1. (выходить откуда-л.) уст. выхо́дзіць, ісці́;

2. (от кого, чего, из чего — иметь источником) выхо́дзіць, пахо́дзіць; (идти) ісці́;

све́дения исхо́дят из достове́рных исто́чников зве́сткі іду́ць (пахо́дзяць) з вераго́дных крыні́ц;

от цветка́ исхо́дит арома́т ад кве́ткі ідзе́ пах;

слух исхо́дит от него́ чу́тка ідзе́ (пахо́дзіць) ад яго́;

3. (основываться на чём-л.) зыхо́дзіць, выхо́дзіць;

исходи́ть из предположе́ния зыхо́дзіць з меркава́ння.

исходи́тьIII несов.

1. захо́дзіцца; (кровью) сплыва́ць крывёй; (слезами) заліва́цца слязьмі́, прапла́кваць во́чы;

исходи́ть кри́ком захо́дзіцца (ад кры́ку);

2. (истекать — о времени) прахо́дзіць, міна́ць.

исхо́дный зыхо́дны;

исхо́дная то́чка зыхо́дны пункт;

исхо́дное положе́ние зыхо́днае стано́вішча.

исходя́щая сущ., канц. выхо́дная, -най ж.;

исходя́щий

1. прич. які́ (што) ідзе́; які́ (што) выхо́дзіць, які́ (што) пахо́дзіць; які́ (што) зыхо́дзіць; см. исходи́тьII;

2. прил., канц. выхо́дны.

исхо́женный абхо́джаны, вы́хаджаны.

исхуда́вший, см. исхуда́лый;

исхуда́лость схудне́ласць, -ці ж.; змарне́ласць, -ці ж.;

исхуда́лый схудне́лы; змарне́лы;

исхуда́ние ср. схудне́нне, -ння ср.; худзі́зна, -ны ж.;