преклоне́ние ср.
1. (действие) книжн., уст., высок. паклане́нне, -ння ср., схіле́нне, -ння ср.; неоконч. схіля́нне, -ння ср.; кле́нчанне, -ння ср.; см. преклони́ть, преклоня́ть;
2. (чувство уважения) глыбо́кая паша́на (пава́га), пачуццё глыбо́кай паша́ны (пава́гі); паклане́нне, -ння ср. (перад чым);
преклоне́ние пе́ред герои́змом наро́да паклане́нне пе́рад гераі́змам наро́да;
3. (раболепство) нізкапакло́нства, -ва ср.;
преклони́ть сов.
1. книжн., уст. схілі́ць;
2. перен., высок. схілі́ць; см. преклоня́ть;
◊
преклони́ть коле́на (коле́ни) стаць на кале́ні, укле́нчыць;
прекло́нность ста́расць, -ці ж., старэ́часць, -ці ж., пастарэ́ласць, -ці ж.;
прекло́нный стары́, старэ́чы, пастарэ́лы;
прекло́нный во́зраст стары́ (старэ́чы, пастарэ́лы) узро́ст;
прекло́нные го́ды стары́я (старэ́чыя) гады́.
преклоня́ть несов.
1. (почтительно наклонять) высок. схіля́ць;
преклоня́ть го́лову схіля́ць галаву́;
2. перен. (убеждать) книжн., уст. схіля́ць;
преклоня́ть на свою́ сто́рону схіля́ць на свой бок;
◊
преклоня́ть коле́на (коле́ни) высок. схіля́ць кале́ні, станаві́цца на кале́ні, кле́нчыць;
преклоня́ться
1. прям., перен. схіля́цца;
2. (испытывать чувство глубокого почтения) пакланя́цца;
3. страд. схіля́цца; см. преклоня́ть.
прекосло́вие пярэ́чанне, -ння ср.;
без прекосло́вия без пярэ́чання;
прекосло́вить несов., уст. пярэ́чыць.