Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

Любля́на г. Любля́на, -ны ж.

лю́бо безл., в знач. сказ. лю́ба, мі́ла, з любо́ўю; (приятно) прые́мна.

любова́ние любава́нне, -ння ср.;

любова́ться несов. любава́цца.

любо́вник

1. палюбо́ўнік, -ка м.;

2. (влюблённый) каха́нак, -нка м.;

любо́вница

1. палюбо́ўніца, -цы ж.;

2. (влюблённая) каха́нка, -кі ж.;

любо́вно нареч. з лю́басцю;

любо́вно относи́ться к чему́-л. з лю́басцю адно́сіцца да чаго́е́будзь;

любо́вный любо́ўны;

любо́вная ли́рика любо́ўная лі́рыка;

любо́вный взгляд любо́ўны по́зірк;

любо́вное отноше́ние к де́лу любо́ўныя адно́сіны да спра́вы.

любо́вь ж.

1. (привязанность) любо́ў, род. любві́ ж., лю́басць, -ці ж.;

любо́вь к оте́честву любо́ў (лю́басць) да ба́цькаўшчыны;

любо́вь к лю́дям любо́ў (лю́басць) да людзе́й;

бра́тская любо́вь бра́цкая (бра́тняя) любо́ў;

матери́нская любо́вь ма́тчына любо́ў;

2. (чувственное влечение) каха́нне, -ння ср., любо́ў, род. любві́ ж.;

объясня́ться в любви́ прызнава́цца ў каха́нні;

жени́ться по любви́ жані́цца па любві́;

3. (склонность, расположение, влечение) лю́басць, -ці ж., замілава́нне, -ння ср.;

с любо́вью з лю́басцю, з замілава́ннем;

пита́ть любо́вь к кому́, чему́ любі́ць каго́, што;

из любви́ к иску́сству шутл. з лю́басці да спра́вы.

любозна́тельность ціка́ўнасць, -ці ж.; (пытливость) дапы́тлівасць, -ці ж.;