Руска-беларускі слоўнік НАН Беларусі, 10-е выданне (2012, актуальны правапіс)

ПрадмоваСкарачэнні

прили́пчивость прылі́пчывасць, -ці ж.;

прили́пчивый прылі́пчывы.

прили́стник бот. прылі́стак, -тка м.

прили́тый

1. падлі́ты;

2. прылі́ты;

3. прылі́ты; см. прили́ть;

прили́ть сов.

1. разг. падлі́ць;

2. прылі́ць;

3. перен. прылі́ць; см. прилива́ть.

прили́чествовать несов., книжн. (соответствовать чему-л.) падыхо́дзіць; (быть подходящим) пасава́ць; (быть к лицу) быць да тва́ру; (надлежать) належа́ць;

ему́ э́то не прили́чествует яму́ гэ́та не падыхо́дзіць (не пасу́е, не да тва́ру);

прили́чествующий які́ (што) падыхо́дзіць; які́ (што) пасу́е; які́ (што) да тва́ру; які́ (што) нале́жыць; см. прили́чествовать.

прили́чие ср. прысто́йнасць, -ці ж.;

не соблюда́ть прили́чий не прытры́млівацца пра́віл прысто́йнасці;

для прили́чия для прылі́ку;

прили́чно нареч.

1. (пристойно) прысто́йна;

2. (удовлетворительно) здавальня́юча; (хорошо) до́бра; (неплохо) нядрэ́нна, няке́пска, нябла́га;

3. (соответствующим образом) адпаве́дна;

4. (изрядно) пара́дкам, ла́дна, даво́лі шмат; (хорошо) до́бра;

прили́чность прысто́йнасць, -ці ж.;