прили́пчивость прылі́пчывасць, -ці
Verbum
анлайнавы слоўнікприли́пчивый прылі́пчывы.
прили́стник
прили́чествовать
ему́ э́то не прили́чествует яму́ гэ́та не падыхо́дзіць (не пасу́е, не да тва́ру);
прили́чествующий які́ (што) падыхо́дзіць; які́ (што) пасу́е; які́ (што) да тва́ру; які́ (што) нале́жыць;
прили́чие
не соблюда́ть прили́чий не прытры́млівацца пра́віл прысто́йнасці;
◊
для прили́чия для прылі́ку;
прили́чно
1. (пристойно) прысто́йна;
2. (удовлетворительно) здавальня́юча; (хорошо) до́бра; (неплохо) нядрэ́нна, няке́пска, нябла́га;
3. (соответствующим образом) адпаве́дна;
4. (изрядно) пара́дкам, ла́дна, даво́лі шмат; (хорошо) до́бра;
прили́чность прысто́йнасць, -ці