накли́кать сов. наклі́каць;
наклика́ть (на себя́) беду́ разг. накліка́ць (на сябе́) бяду́;
накли́кивать несов. накліка́ць.
накло́н
1. (действие) нахіле́нне, -ння ср.; схіле́нне, -ння ср.; нагіна́нне, -ння ср.;
2. (наклонное положение) нахі́л, -лу м.; (наклонение) нахіле́нне, -ння ср.;
3. (склон, спуск) схіл, род. схі́лу м.
наклоне́ниеI
1. (действие) нахіле́нне, -ння ср.; схіле́нне, -ння ср.; (нагибание) нагіна́нне, -ння ср.;
2. (наклонное положение) уст. нахіле́нне, -ння ср.
наклоне́ниеII ср., грам. лад, род. ла́ду м.
наклонённый нахі́лены; схі́лены; нагну́ты;
наклони́ть сов. нахілі́ць, мног. панахіля́ць; (склонить) схілі́ць, мног. пасхіля́ць; (нагнуть) нагну́ць, мног. панагіна́ць;
наклони́ться нахілі́цца, мног. панахіля́цца; схілі́цца, мног. пасхіля́цца; нагну́цца, мног. панагіна́цца.
накло́нно нареч. нахі́лена; (косо) ко́са;